СТАРОДАВНІ КОПИТНІ БУЛИ СУЧАСНИКАМИ ДИНОЗАВРІВ

 

СТАРОДАВНІ КОПИТНІ БУЛИ СУЧАСНИКАМИ ДИНОЗАВРІВ




СТАРОДАВНІ КОПИТНІ БУЛИ СУЧАСНИКАМИ ДИНОЗАВРІВ

11.11.07


Рис. 1. Фенакодус (Phenacodus) — один з пізніх представників кондиляртр, що жив в еоценову епоху (56–40 млн років тому). Картина Чарльза Найта (Charles R. Knight) 1898 р.

Індійські палеонтологи знайшли в озерних відкладеннях кінця мезозойської ери (70,6–65,5 млн років тому) зуб ссавця з групи кондиляртр, або стародавніх копитних. Дотепер копитні були відомі тільки з відкладень кайнозойської ери. В кінці мезозою Індія була ізольованим континентом (вже відділилася від Африки, але ще не приєдналася до Азії). Знахідка побічно свідчить про те, що останній спільний предок всіх копитних повинен був існувати задовго до закінчення мезозою.

Конділяртри вважаються предками сучасних «копитних» в широкому значенні, включаючи парно- і непарнокопитних, хоботних і навіть китоподібних. Конділяртри були досить примітивними ссавцями з маленьким мозком, слабо спеціалізованими зубами і п'ятипалими кінцівками, причому пальці у більшості кондиляртр закінчувалися копитцями (у найпримітивніших — кігтями). Вони були більш-менш всеїдними, а деякі навіть хижаками (яскраво виражені сліди хижацьких адаптацій збереглися і у деяких сучасних нащадків кондиляртр, таких як свині, що належать до ряду парнокопитних).

Рис. 2. Зуб Kharmerungulatum vanvaleni. Зображення з обговорюваної статті в Science.

Конділяртри були широко поширені в обох Америках, Європі, Азії і Африці на початку кайнозойської ери (приблизно 65,5–40 млн років тому, тобто в палеоценову і еоценову епохи). В Північній Америці і Старому Світі кондиляртри дали початок «справжнім» копитним, а в ізольованій Південній Америці — декільком специфічним рядам «південних копитних», які згодом вимерли.
Найстародавнішими дотепер вважалися знахідки кондиляртр, зроблені на північному сході штату Монтана (США) у відкладеннях, що відносяться до самого початку палеоценової епохи (65,5–61,7 млн років тому).
Індійські палеонтологи повідомили в останньому номері журналу Science про більш стародавню знахідку, що відноситься ще до мезозойської ери. Знахідка зроблена кілька років тому поблизу села Кисальпурі (Kisalpuri) в центральній Індії (22°54' півн.ш., 80°55' с.д.). Промивши 4 тонни стародавніх озерних опадів, учені знайшли корінний зуб, який, безперечно, належав ссавцю із ряду кондиляртр. Знахідку описали під назвою Kharmerungulatum vanvaleni (Kharmer — назва найближчої річки, ungulatum — «копитне» L. Van Valen –видатний американський палеонтолог).
Вік відкладень (пізня крейда, маастрихтський вік, 70,6–65,5 млн років тому) визначений достатньо надійно по палеонтологічних ознаках. Разом з зубом стародавнього копитного знайдені фрагменти шкаралупи яєць ящеротазових і птахотазових динозаврів, що саме по собі є достатнім доказом мезозойського (а не кайнозойського) віку відкладень, оскільки динозаври вимерли на рубежі мезозою і кайнозою. Крім того, там же знайдені залишки прісноводих риб і рачков-остракод, характерних саме для маастрихтського віку пізньокрейдової епохи. Знашлися там і кістки інших стародавніх ссавців (не копитних), що належать до родів Deccanolestes і Bharattherium.
Навіть до того, як була зроблена ця знахідка, мало хто сумнівався, що кондиляртри з'явилися ще в мезозої. Це витікає з палеогеографічних реконструкцій (див. Малюнки). Наземні чотириногі, окрім літаючих і добре плаваючих форм, практично нездатні перетинати морські протоки. Тому якщо якась група, подібно кондиляртрам, раптом виявляється в палеонтологічному літописі на різних ізольованих масивах суші, це означає, що вона, швидше за все, з'явилася ще тоді, коли ці масиви не були ізольованими.
В пізньокрейдову епоху (94 млн років тому) Індія вже відділилася від Африки, але поки що складала єдине ціле з Мадагаскаром.
Індія в кінці крейдяного періоду була ізольованим материком: вона вже відділилася від Африки, але ще не приєдналася до Азії. Не відбулося цього і в ранньому палеоцені, коли кондиляртри з'являються в палеонтологічному літописі спочатку Північної, а потім і Південної Америки.
На рубежі мезозойської і кайнозойської ер (65,5 млн років тому), коли вимерли динозаври, Індія була невеликим ізольованим континентом.
Автори пропонують три версії для пояснення своєї знахідки:
1) Конділяртри з'явилися і широко розселилися ще до розколу Гондвани. В цьому випадку виходить, що кондиляртри колись водилися і в Австралії, де вони чомусь вимерли, не давши початку більш досконалим копитним і поступившись місцем сумчастим.
2) Конділяртри якимсь незрозумілим чином проникли до Індії із Західної Азії, де 85 мільйонів років тому мешкала різноманітна фауна стародавніх ссавців — желестид (Zhelestidae), яких деякі дослідники вважають предками перших копитних.
3) Дрейфуючий індійський субконтинент був центром походження копитних ссавців і багатьох інших груп тварин і рослин.

Роздивляючись приведені палеогеографічні реконструкції, читачі можуть самі переконатися, що жодна з версій не знімає всіх проблем, якщо виходити з того, що ці реконструкції вірні і що кондиляртри не вміли перепливати морські протоки. Формальне ставлення до цих двох «постулатів» може привести лише до одного висновку — що останній спільний предок всіх копитних жив дуже давно, мало не в юрському періоді.
Джерело: G. V. R. Prasad, Про. Verma, А. Sahni, V. Parmar, А. Khosla. А Cretaceous Hoofed Mammal from India // Science. 9 November 2007. V. 318. P. 937.

Збільшені рисунки 3-5 див. у фотоальбомі "Різне".


Создан 30 ноя 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником